7 головних психологічних особливостей школярів

7 главных психологических особенностей школьников

Школа-новий життєвий етап і для малюка, і для його батьків. На тернистому шляху до знань підтримка сім’ї набуває для дитини особливої важливості. Але як правильно поводитися мамам і татам, бабусям і дідусям, на що звернути увагу?

Не перешкоджайте сепарації. Особливо актуальна ця порада для батьків першокласників. Вступаючи в школу, дитина стає самостійним, і такі метаморфози для нього – досить великий стрес, так як соціальне коло розширюється. Малюк повинен самостійно приймати рішення, взаємодіяти з навколишнім світом, жити в колективі. У такій ситуації важливо мінімізувати стресові фактори від занурення в шкільну реальність. Кращим способом адаптації буде відвідування підготовчої групи дитячого садка, або групи дошкільної підготовки, які зараз діють в кожному освітньому закладі. Дитину потрібно обов’язково познайомити з класним керівником. Бажано разом з педагогом провести екскурсію по школі для майбутнього першокласника, показати, де знаходиться туалет, їдальня, гардероб, спортзал.

Враховуйте зростаючі навантаження. Не варто поспішати записувати першокласника в нові секції: дайте можливість дитині звикнути до нового темпу роботи і усвідомлення свого місця в школі. Збільшуйте рівень активності поступово і пам’ятайте, що у дитини має бути достатньо часу на відпочинок та ігри. Дозвольте взяти з собою в школу улюблену іграшку. Розмовляйте з дитиною, з’ясовуйте, як пройшов день, цікавтеся не тільки навчальними успіхами, а й справами в цілому.

Не втручайтеся активно в спілкування з однолітками. Тут батьків чекають дві крайності-одні надмірно контролюють коло спілкування дитини, буквально вирішуючи за нього, як і з ким вибудовувати відносини, інші ж займають нарочито відсторонену позицію. Істина, як завжди, десь посередині: важливо говорити з дитиною про дружбу, питати про його колі спілкування, обговорювати будь-які ситуації (як приємні, так і не дуже), при цьому не втручатися в конфлікти. Дитині буде досить знати, що вдома його завжди зрозуміють і підтримають, з іншим він розбереться сам.

Розвивайте почуття відповідальності. У цьому віці у дитини з’являється бажання бути корисним. Завдання батьків – не заважати йому, а навпаки, підтримати ініціативу. Дитині потрібно виділити власний простір, за яке буде відповідати тільки він. Звичайно, зовсім самоусуватися не варто, але важливо постійно підкреслювати, як вам важлива допомога молодшого члена сім’ї.

Давайте свободу. Період початкової школи-це час початку самостійних прогулянок з друзями. Здавалося б, ще вчора ви катали дочку на гойдалках, грали з сином у дворі в футбол, і ось дитину стало обтяжувати ваше суспільство. Що робити? Прийняти ситуацію як є і зробити все для створення довірчої атмосфери будинку. Чесно і прямо попередьте дитину про свої хвилювання з приводу його безпеки, поясніть, чим небезпечні незнайомі дорослі, порожні гаражі, перехід проїжджої частини в недозволеному місці, і чому ви хвилюєтеся, якщо в обіцяні 18.00 улюбленого чада немає вдома. Проявіть терпіння і витримку, не обманюйте і не маніпулюйте, інакше втрачену довіру відновити буде дуже важко.

Змиріться з перехідним віком. Криза 11-12 років – сходинка на шляху до дорослішання. У дитини в цей період часто змінюється настрій, він глибше занурюється в себе, при цьому вимагаючи ще більше уваги. Щоб в родині не виникало напруженої обстановки і конфліктів, постарайтеся поставитися до підлітка з розумінням. Важливо своєчасно розповідати дитині про дорослішання організму, способи впоратися з собою і своїми почуттями. Замість моралей з приводу поганої успішності краще спокійно і шанобливо поговорити з сином або дочкою про те, що трапилося, зрозуміти причини поведінки дитини і його мотиви. Діти в такому віці дуже гостро переживають свої невдачі, тому відвертість і бажання допомогти з боку батьків працює краще, ніж менторський тон або закиди.

Підтримайте дитину в його усвідомленості. У міру дорослішання діти починають змінюватися, стають більш критичними до себе. Тактовність – ваш головний помічник в цей період. Утримайтеся від уїдливих зауважень, оціночних суджень і порівнянь з іншими дітьми. У цей період будь-яка критика, особливо від таких авторитетних в очах дитини людей, як батьки, може стати руйнівною – і для юної особистості, і для внутрішньосімейних відносин.

Якщо дитина стала нервовим, дратівливим, відмовляється відвідувати школу або часто плаче, шукає будь – який привід для пропуску занять, порушився сон і апетит, відмовляючись пояснити, в чому справа-зверніться до дитячого психолога.

Зазначена інформація носить ознайомчий характер. Якщо у вас виникли проблеми зі здоров’ям, перш за все, необхідно звернутися за консультацією до фахівця.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори