Парвовірусна інфекція залишається однією з найбільш недооцінених загроз здоров’ю сучасного суспільства. Як пише видання Vezha.ua, своєчасна діагностика цієї підступної інфекції може запобігти серйозним ускладненням, особливо для пацієнтів з групи ризику.
Парвовіруси – це невеликі віруси, які здатні вражати як людей, так і тварин. Найнебезпечнішим для людини є парвовірус В19, що може викликати різноманітні клінічні стани: від безсимптомного перебігу до важких патологічних проявів.
Непомітний, але небезпечний парвовірус B19 здатен довгий час залишатися непоміченим в організмі, а потім раптово спричинити серйозні ускладнення. Сучасні діагностичні методи дозволяють виявити цю інфекцію ще до розвитку критичних станів.
Шляхи зараження та особливості передачі інфекції
Парвовірус B19 належить до сімейства невеликих ДНК-вірусів, які атакують швидко проліферуючі клітини, – насамперед еритроїдні попередники у кістковому мозку. Це пояснює його руйнівний вплив на систему кровотворення.
Медики зазначають особливу підступність цієї інфекції – вона передається переважно повітряно-крапельним шляхом, причому пік заразності настає ще до появи характерних симптомів.
Також вірус здатний долати плацентарний бар’єр, проникати через препарати крові та передаватися при тісному контакті.
Особливу небезпеку становить той факт, що найвища концентрація вірусу в організмі спостерігається за 7-10 днів до появи перших симптомів. Це означає, що людина може активно поширювати інфекцію, навіть не підозрюючи про своє захворювання.
Клінічні прояви парвовірусної інфекції
Інкубаційний період триває від кількох днів до 2-3 тижнів, у середньому становлячи близько тижня. Цікаво, що майже третина інфікованих переносить захворювання безсимптомно.
Клінічні форми парвовірусної інфекції є дуже різноманітними:
- інфекційна еритема, або “п’ята хвороба” – найпоширеніша у дітей форма з характерним висипом на щоках, що по вигляду нагадує сліди від ляпасів. Також доволі часто може з’являтися висипка і на руках дитини;
- артропатія – найчастіше спостерігається у дорослих, особливо у жінок, проявляється симетричним болем у суглобах;
- апластична криза – небезпечне ускладнення у пацієнтів із хронічними захворюваннями крові;
- хронічна анемія – розвивається переважно в осіб з ослабленим імунітетом.
Хто знаходиться у групі ризику?
Особливу увагу слід приділити діагностиці парвовірусу у таких категорій населення:
- вагітні жінки (особливо в перші 20 тижнів вагітності);
- пацієнти з гемолітичними анеміями (серповидноклітинна анемія, таласемія);
- особи з імунодефіцитними станами;
- пацієнти з хронічними ревматологічними захворюваннями.
Сучасна діагностика парвовірусної інфекції
Для виявлення парвовірусу В19 сьогодні використовують кілька методів:
- серологічні дослідження на специфічні IgM та IgG антитіла;
- ПЛР-діагностика для виявлення ДНК вірусу;
- імуногістохімічні дослідження біоптатів.
Варто зазначити, що лікування парвовірусної інфекції є переважно симптоматичним. Здебільшого імунна система самостійно справляється з вірусом. Однак для пацієнтів з групи ризику може знадобитися специфічна терапія, включаючи внутрішньовенне введення імуноглобулінів або переливання крові (у разі тяжкої анемії).
Експерти рекомендують не зволікати з відвідуванням лікаря та проходженням необхідних аналізів у разі підозри на парвовірусну інфекцію, особливо якщо ви належите до групи ризику або контактували з хворими на інфекційну еритему.
Сучасні методи лабораторної діагностики дозволяють швидко та точно встановити діагноз і вчасно розпочати лікування, що значно зменшує ризик розвитку ускладнень.